|
|
Друковані роботи вчителів ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ
ФІЛОНОВА Оксана Костянтинівна , учитель – дефектолог НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням окремих предметів – дошкільний навчальний заклад», м. Добропілля
На сьогоднішній день слова «інтеграція» та «інклюзія» чув майже кожен, але не кожен може пояснити, що вони означають. З кожним роком в Україні народжується все більше дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Ця новина звучить для батьків наче вирок на все життя. «Наша дитина не така, як всі. Наша дитина – особлива… Як ії будуть сприймати оточуючі? Що, і як з нею робити? » Ці думки лунають в голові. Але згодом, все це відходить на другий план, і настає час займатися адаптацією та соціалізацією дітей з обмеженими можливостями здоров’я до суспільного життя (відвідування дошкільних закладів, шкіл, центрів). Життя заставляє цих батьків проявляти ініціативу. В їхніх серцях палає бажання бачити своїх дітей рівними серед рівних. Ми, вчителі-дефектологи, які працюють з такими дітьми, дуже добре розуміємо, як важливо підтримати родину, в якій зростає дитина з особливими освітніми потребами, можливості якої жити повноцінним життям обмежені. Тому діяльність системи освіти дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями здоров’я будується на інтеграції таких дітей в загальний освітній процес. Інтеграція – це закономірний етап розвитку системи спеціальної освіти, пов’язаний «з переосмисленням суспільства та держави свого відношення до інвалідів,з визначенням їх прав щодо надання рівних з іншими можливостей в різних сферах життєдіяльності, в тому числі на освіту» (М. Малолофєєв, М. Шматко) Інклюзія – це процес реального включення інвалідів в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства. Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Місто Добропілля якісно відрізняється від інших міст нашого району. Успішною є реалізація інклюзивного навчання в НВК № 4, яким охвачується на сьогоднішній день декілька десятків дітей, з обмеженням в здоров’ї. Якщо раніше діти з порушеннями інтелекту, діти-інваліди, з обмеженими можливостями здоров’я в нашій державі вчилися в спеціалізованих школах та школах-інтернатах, то тепер є окремі загальноосвітні школи, де вони навчаються разом зі звичайними дітьми. Виготський наголошував на успішності такої форми навчання, адже неможливо повністю надати необхідну соціалізацію дитині, коли її оточують такі ж самі діти. Саме це дає інклюзивна освіта - соціалізацію, таку необхідну для подальшого життя. Навчання разом зі здоровими дітьми допомагає дітям з особливими потребами в соціалізації, яка неможлива при спілкуванні тільки з дорослою людиною. Діти шкільного віку формують відношення до світу через предметно-ігрову та сюжетно-рольову діяльність, нехай за домогою дорослих, але з орієнтацією на однолітків. У здорових дітей немає негативного ставлення до особливих дітей, вони навіть намагаються їх опікати. Але установки та зразок емоційного ставлення все-таки дає вчитель. Якщо він нехтує дитиною-інвалідом, то й учні перестануть його сприймати. Більшість педагогів загальноосвітніх шкіл, на жаль, з трудом сприймають особливих дітей. І річ не в тім, що в них нема педагогічних технологій роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я, просто їм важко працювати з цими, хто не зовсім розуміє їх вимог. Вони звикли спілкуватися з класом в традиційній формі, а нашим дітям потрібний особистісно-орієнтовний підхід, їм дуже необхідне добре слово вчителя, тепло вчителя, заохочування – щоб хоч парою фраз їх виділили. Практично кожна дитина, яка має порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення, інтелекту може отримати тут повнцінні освітні послуги разом з соціальною реабілітацією. В даній системі важливо знати точний діагноз, який розкриває захворювання дитини, щоб вміти оказати своєчасну, професійну, кваліфіковану допомогу не тількі самій дитині, но і всій його родині в цілому, організовувати роботу з ними протягом всього періоду розвитку та навчання. Тому ми ретельно знайомимся з анамнезом, щоби мати уявлення про види порушень розвитку дитини, вивчаємо стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини, враховуємо стан слуху, зору, загальної та дрібної моторики дитини. Під час проведення занять спостерігаємо за дітьми , оцінюємо їх розвиток, а коли діти втомлюються чи починають відволікатися переключаємо їх на інші види діяльності. Батьки відчувають нашу небайдужість та зацікавленість у долях їхніх дітей. Головне, на мій погляд, в цьому процесі – не дозволити родині залишитися наодинці зі своєю проблемою. Протягом всього часу ми повинні організовувати роботу та спілкування бітьків за допомогою практикумів, батьківських зборів, круглих столів тощо. В цьому випадку батьки знаходять вірних друзів та помічників, а дитина – правильне виховання, розвиток та розуміння з боку батьків. Сфера відповідальності системи освіти сьогодні вже не може обмежуватися лише рамками навчання. Її задача – сформувати самостійну та соціально-адаптовану особистість, яка зможе успішно реалізовати себе у суспільстві. Ми, вчителі-дефектологи, чудово розуміємо як це важливо для наших особливих дітей. Однією з обов’зкових умов, які забезпечують досягнення, нехай незначних, але позитивних результатів, становиться широке використання в освітньому процесі нових форм і технологій. За допомогою батьків та спонсорів ми забезпечуємо цих дітей навчаючими та розвиваючими засобами. Все це змінює організацію освітнього процесу на краще. Особливе значення в системі освіти міста і в роботі з дітьми-інвалідами має реабілітаційний центр, в якому надається комплексна психолого-педагогічна та медико-соціальна підтримка для дитини та її родини. Основна мета психологічної допомоги в цьому закладі – виявлення, усунення та ліквідація дисбаланса між процесом навчання та індивідуальними питаннями спілкування учня та педагога, створення умов для соціально-психологічної адаптації дитини, зняття психологічної напруги в родині, яка виховує таку дитину. Чим успішніше буде складатися взаємодія та співпраця в трикутнику «педагог – дитина – сім’я», тим вагомішим буде кінцевий результат. Ми з глубокою повагою ставимося до батьків, які мають дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Адже вони – головне, що є в житті цих дітей: їх душа, їх розуміючі очі та добре серце. Батьки прагнуть до подолання труднощів, вони мужньо протистоять усім життєвим обставинам, вони хочуть знать та вміти багато чого, щоб допомогти своїй дитині. Батьки та вчителі виводять дитину із замкнутого середовища смути та болю, дають їй можливість відчувати радість спілкування та яскравість оточуючого світу. Які б стратегічні задачі не ставили перед нами програми, як би успішно не працювала система інклюзивної освіти, вони не будуть виконані без активної та зацікавленої участі батьків, корекційних педагогів, психологів, логопедів та інших. Тільки в співпраці можливо реалізувати задачі, які стоять перед нами. ІЖБОЛДІНА Ірина Анатоліївна, вчитель фізичної культури Добропільського НВК “Спеціалізована школа I-III ступенів № 4 з поглибленим вивченням окремих предметів – дошкільний навчальний заклад КОМПЛЕКСИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ДЛЯ ДІТЕЙ ІНКЛЮЗИВНОЇ ШКОЛИ. Здоров'я школярів належить до пріоритетних напрямів державної політики у сфері освіти, і освітні установи зобов'язані створювати умови, що гарантують його охорону і зміцнення. Стратегічним завданням розвитку фізичної культури і спорту на сучасному етапі є освоєння підростаючим поколінням основних цінностей фізичної і спортивної культури, що забезпечують зміцнення фізичного і морального здоров'я, розумової та фізичної працездатності дітей. Предмет «Фізична культура», вирішує одну з найважливіших завдань - оздоровчу. З перших днів перебування в школі дитина знайомиться зі світом фізичної культури, здоровим способом життя, отримує відомості про свій організм, правилах гігієни та загартовування, режим дня. Фізичне виховання в школі здійснюється у найрізноманітніших формах. У їх числі: уроки фізичної культури, уроки лікувальної фізкультури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня. Основними завданнями освітнього процесу в інклюзивної школі є розширення діапазону функціональних можливостей основних фізіологічних систем організму, оволодіння оздоровчими комплексами вправ в залежності від характеру захворювань, вдосконалення адаптаційних можливостей дитини в соціумі. На уроках здійснюється контроль за станом здоров'я даної категорії школярів, за обсягом і інтенсивністю виконання фізичних вправ і навантаження з використанням об'єктивних і суб'єктивних методів медико-педагогічного контролю Для розширення рухового діапазону і підвищення потенціалу здоров'я використовуються на заняттях такі засоби як: коригуюча, ритмічна гімнастика, вправи на тренажерних пристроях і з використанням різних предметів, що сприятливо відбивається на розвитку всього опорно-рухового апарату дітей, акцентується увага на дихальну гімнастику. З урахуванням компонентів і змісту навчального матеріалу в «Програмі з фізичного виховання» представлені такі основні рухи, як ходьба і біг. Ці основні сукупності узгоджених рухів в житті людини відіграють важливу роль загальнофізичного і прикладного характеру. Вони відносяться до циклічних видах рухів. Більшість учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються у нашої школі не вміють правильно ходити. Тому ми їх навчаємо робити це правильно з першого класу. Найпоширенішими порушеннями у дітей є: некоордінірованность руху рук з рухами ніг; неправильна постановка стопи, невміння тримати прямо голову, пружиниста хода. Завдання вчителя - послідовно формувати у дітей легку, невимушену ходу з хорошою координацією рухів рук і ніг. Для дітей важка ходьба, високо піднімаючи коліна. Учитель показує, а потім просить дітей виконати руху на місці, але високо піднімаючи коліна, і потім короткими кроками пересуваючись вперед. Необхідно практикувати ходьбу в різному темпі, з різною постановкою стоп: на п'ятах, на зовнішній і внутрішній стороні стоп, на носках; із предметами: гімнастичною палицею, малим обручем, волейбольним або баскетбольним м'ячем, прапорцями, скакалкою. Завдання мають бути доступними: під рахунок , команду вчителя, хлопки, сигнали. Біг це природний вид рухів, і тому повинен бути використаний на кожному уроці. Він виконується в повільному і прискореному варіанті. Навчання бігу викликає ряд труднощів. Більшість школярів не розуміють призначення бігу, не можуть регулювати дихання, долати стомлення, розподілити енергетичний потенціал. У молодших класах починається інтенсивне навчання учнів стрибків на місці, через перешкоду, в довжину з місця, з розбігу. При цьому слід обережно підходити до дітей, у яких є супутні відхилення в стані здоров'я і порушення в опорно-руховому апараті (сколіоз, лордоз, плоскостопість) та порушення соматичного характеру. Уроки фізичної культури проходять емоційно, викликають у дітей інтерес до рухової діяльності. У своїй роботі дотримуюсь наступних принципів: Принцип індивідуальності - контроль за станом кожного учня. Принцип систематичності - добір спеціальних вправ і послідовність їх виконання. Принцип різноманітності - підбір і оновлення фізичних вправ Принцип помірності - тривалість занять 30-35 хв Принцип циклічності - чергування фізичних навантажень з відпочинком КОМПЛЕКСИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ 1. І. п. лежачи на спині. Підняти пряму ліву ногу вгору, правою рукою дістаньте носок лівої ноги. Те ж зробіть іншою ногою. 2. І. п. те ж. Підтягти ліве коліно до грудей двома руками і повернути в і. п. Те ж зробіть іншою ногою. 3. І. п. лежачи на спині обхопивши коліна руками. Покачайтеся вперед-назад. 4. І. п. лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Підняти руки вгору - зробити вдих, опустити - видих. 5. І. п. лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, стопи разом, руки за головою. Підняти таз вгору, опустіть вліво, знову підняти і опустіть вправо. 6. І. п. лежачи на спині, руки в сторони, ноги вмести. Підняти пряму ліву ногу вгору і постаратися дістати правою рукою носок ноги. Те ж іншою ногою і рукою. 7. І. п. обхопивши руками коліна і піднявши голову до грудей. Покачайтеся вперед-назад. 8. І. п. лежачи на спині Закинути ноги за голову і тримайте 10-15 секунд. Потім, опустіть ноги у вихідне положення. 9. І. п. те ж. Підніміть руки через сторони вгору - зробіть вдих, опустіть через сторони вниз - видих. 10. І. п. сидячи, руки ззаду в упорі, ноги випрямлені і розставлені на ширину плечей. Зробити нахил вперед, одночасно лівою рукою дотягнутися до носка правої ноги. Те ж зробити іншою рукою. При виконанні вправи ноги в колінах не згинати. 11. І. п. сидячи, руки ззаду в упорі, ноги випрямлені, разом. Підняти таз вгору, спираючись на руки і п'яти, прийняти і.п 12. І. п. сидячи, руки ззаду в упорі, ноги витягнуті, разом. Підтягти обидва коліна до грудей, витягнути ноги вгору, і.п. 13. І. п. сидячи, руки в сторони, ноги випрямлені, разом. Зробити 3 пружинистих нахилу вперед, не згинаючи ніг у колінах, руками дістати пальці ніг. і. п. 14. І. п. лежачи на животі, руки перед грудьми, підборіддя на руках. По черзі згинати й розгинати ноги в колінах. 15. І. п. лежачи на животі, руки витягнуті вперед, ноги витягнуті, разом. Підняти руки, голову і ноги вгору і затримаєтеся на 10-15 секунд. Потім повернутися в і. п. 16. І. п. стоячи на колінах. Підняти ліву руку і праву ногу одночасно вгору, прогніться. і. п. Те ж іншою рукою і ногою. КОМПЛЕКС ВПРАВ ПРИ ПОРУШЕННІ ЗОРУ. Загальнорозвиваючі вправи, які можна поєднувати з рухом очей. При виконанні цих вправ голову не повертати, рухи очима виконувати повільно. 1. І. п. - лежачи на спині, руки в сторони, в правій руці яскравий м'яч. Руки з'єднати попереду (по відношенню до тулуба), передати м'яч у ліву руку. Повернутися в і. п. дивитися на м'яч. Повторити 10 -12 р. 2. І. п. - лежачи на спині, руки опущені вздовж тулуба, у правій руці м'яч. Підняти руку з м'ячем вгору (за голову) і, опускаючи її, передати м'яч в іншу руку. Те ж іншою рукою. Дивитися на м'яч. Повторити 5 - 6 разів кожною рукою. При підніманні руки - вдих, при опусканні видих. 3. І. п. - лежачи на спині, руки в сторони. Виконувати скрестно рухи прямими руками. Стежити за рухом кисті однієї, потім іншої руки. Виконувати 15 - 20 сек. Дихання довільне. 4. І. п. - сидячи на підлозі, упор руками ззаду, прямі ноги злегка підняті. Виконувати ними скрестно руху 15 - 20 сек. Дивитися на носок однієї ноги. Голову не повертати. Дихання не затримувати. 5. І. п. - те ж. Одна нога кілька піднімається, інша опускається, потім навпаки. Дивитися на носок однієї ноги. Виконувати 15 - 20 сек. 6. І. п. - те ж, пряма нога злегка піднята. Виконувати нею кругові рухи в одному і іншому напрямку. Дивитися на носок. Те ж іншою ногою. Протягом 10 - 15 сек. кожною ногою. 7. І. п. - стоячи, тримати гімнастичну палицю вгору, прогнутися - вдих, опустити палицю - видих. Дивитися на палицю. Повторити 6 - 8 разів. 8. І. п. - стоячи, рука попереду тримає обруч. Обертати обруч в одному і протилежному напрямку 20 - 30 сек. Дивитися на кисть. Виконувати однією й іншою рукою. Вправи для зміцнення м'язів шиї і спини. 1. Ходьба звичайна, на носках, з невеликою подушечкою (наповненою піском) на голові. 2. І. п. - стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Нахили, вперед прогнувшись, спина пряма, лопатки з'єднати, дивитися вперед. 3. І. п. - сидячи на стільці, триматися руками за спинку внизу. Подати груди вперед, прогнутися, потім повернутися в і. п. 4. І. п. - сидячи на стільці (гімнастичній лавці), кисті на потилиці. Нахилити голову вперед, потім відводити її назад, роблячи руками невеликий опір. 5. І. п. - стоячи, руки ззаду в замок. Відводити руки назад, прогинатися. 6. І. п. - стоячи, гімнастичну палицю тримати позаду. Відводити її назад, прогинатися. 7. І. п. - лежачи на животі, руки вздовж тулуба. Підняти голову і плечі, прогнутися, повернутися в і. п. 8. І. п. - те ж. Підняти голову, плечі і прямі ноги, прогнутися. Комплекс коригуючої гімнастики при захворюваннях серцево-судинних захворювань: Сидячи на стільці. 1. Сидячи на краю стільця руки на стегнах: згинаючи праву ногу, розігнути ліву і навпаки, не відриваючи ніг від підлоги (почергово ковзання ногами по підлозі) 2. Кругові обертання правою рукою вперед, потім назад, теж саме лівою рукою. 10-15 оборотів кожною рукою. 3. Руки вперед в сторони - вдих; Руки в сторони - видих, підтягти коліна до грудей за допомогою рук - видих, по черзі. 6-8 разів. 4. Руки на сидіння - видих, на видиху - випрямити ногу вгору, торкаючись спинки стільця. Поза кожною ногою по 6-8 повторень. 5. Розслаблено підняти руки вгору - вдих; Опускаючи руки, відвести їх назад і нахилитися вперед, не опускаючи голови - видих. 6-8 разів. 6. Руки в сторони - видих, підтягти коліна до грудей за допомогою рук - видих, по черзі. 6-8 разів. 7. Руки на пояс. Відвести праву руку вправо-назад з поворотом голови - вдих, руки на пояс - видих. Почергово 6-8 разів. 8. Встати піднімаючись на носках, руки вперед - вдих; сісти - видих. 4-6р. опустити видих. 6-8 разів. 9. І. п. - О. с, руки на поясі. Вдих, присісти руки вперед - видих. 6-8 р. 10. І. п. - стійка ноги нарізно, широкі кругові обертання руками вперед і назад. 8-10 м. 11. Руки вперед, відводячи ногу назад, тримати 2-НД - Вдих, повернутися в І.П. - Видих. По черзі 6-8р. 12. І. п. - стійка ноги нарізно, руки вгорі. Кругові обертання тулубом. Черзі в кожну сторону. 6-8р. 13.Рукі в упорі на сидіння стільця (для жінок в упорі на спинці). 14. Згинання, розгинання рук. 10-12р. 15. Ходьба звичайна, ходьба з високим підніманням стегна, ходьба з поворотом на 360 градусів. 30-40 с. 16. Руки вверх - вдих; опускаючи руки - полуприседе - видих; 6-8 р. 17.Відводячи руки в сторони і повертати долоні вгору і вниз - вдих; опустити руки, розслабившись - видих - видих. 8-10р. Вправи при плоскостопості Завдання: зміцнення м'язів і зв'язок гомілковостопного суглоба; збільшення рухливості в гомілковостопному суглобі; збільшення зводу стопи. Початкове положення - сидячи з випрямленими ногами: 1. Коліна і п'яти з'єднані, права стопа сильно разогнута; підвести передній відділ лівої стопи під підошву правої, потім повторити вправу, помінявши ноги. 2. Погладити внутрішнім краєм і підошовної поверхнею правої стопи ліву гомілку, повторити, помінявши ноги. Початкове положення - сидячи на стільці: 3. Згинати пальці стоп. 4. Приведення стоп всередину. 5. Кружляння стопами всередину. 6. Обома стопами захопити і підняти м'яч (волейбольний або набивний). 7. Пальцями ніг захоплювати і підводити олівець. 8. Пальцями ніг захоплювати і підводити губку. 9. Пальцями стоп підтягувати тонкий килимок. Початкове положення - стоячи на носках, стопи паралельно: 10. Підйом на носок. 11. Перейти на зовнішній край стопи і повернутися у вихідне положення. 12. Ходьба босоніж по піску (для піску можна пристосувати ящик розміром півметра на метр) або килимку з поролону (або з великим ворсом), зігнувши пальці і спираючись на зовнішній край стопи. Щоб уникнути подальших негативних змін у здоров'ї дитини, рухова активність для дітей з особливими потребами вкрай необхідна. Але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень. Правильне фізичне виховання дітей зміцнює і загартовує організм, підвищує резистентність до впливу негативних факторів навколишнього середовища, є найбільш ефективним засобом неспецифічної профілактики і найважливішим стимулятором гармонійного росту і розвитку дитини з ООП. Робота логопеда та учителя - реабілітолога в центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів Курій Катерина Сергіївна, логопед, учитель - реабілітолог Добропільського Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Система освіти дітей з вадами в розвитку є інститутом держави, яке віддзеркалює його цінностні орієнтації. Сучасне суспільство завжди прагнуло до покращення якості освіти та виховання як для дітей загальноосвітніх шкіл, так і спеціалізованих установ. Ще донедавна проблема інвалідності стосувалася лише самої дитини з особливими потребами та її сім”ї. Нині ж визнається, що інвалідність - не стільки нещастя однієї людини, скільки суспільний феномен, тому протягом декількох років створюються принципіальне нові спеціалізовані заклади з системою інклюзивного навчання дітей з проблемами в розвитку та центри соціальної реабілітації дітей - інвалідів. Обидва типа таких установ працюють над однією загальною проблемою - освіта, виховання та корекція недоліків розвитку дітей з особливими потребами. Хотілося б детальніше розповісти про роботу Центра соціальної реабілітації як в цілому, так і з точки зору вчителя - реабілітолога та логопеда з досвідом роботи з дітьми, які мають проблеми в розвитку. Однією з головних проблем дитини з особливими потребами є порушення її зв’язку з оточуючим, обмеження мобільності, бідність контактів з однолітками, обмежене спілкування з природою. Тож для соціалізації дітей з вадами розвитку створюються спеціальні установи - Центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Один з таких закладів було створено і в нашому місті Добропіллі. В Центрі працюють та надають допомогу дітям з особливими потребами кваліфіковані спеціалісти: інструктори з лікувальної фізичної культури та масажу, вчителі - реабілітологи, асистенти вчителів -ребілітологів, психолог та логопед, учитель інформатики. Центр відвідують діти віком від трьох до вісімнадцяти років з дуже різними діагнозами - це діти з церебральним паралічем, з синдромом раннього дитячого аутизму, з порушенням психіки, поведінки, вадами зору, слуху та мовлення. Кожна дитина має особистий індивідуальний план реабілітації, на базі якого кожний спеціаліст ставить дальні та ближні цілі корекційної роботи з дитиною. Що стосується окремо моєї роботи як вчителя - реабілітолога, то однією з головних цілей є введення дитини з особливими потребами в дитячий колектив, навчити дитину спілкуватися з однолітками та дорослими. Вчитель - реабілітолог проводить безпосередньо групові заняття та знаходиться з дітьми весь їх час перебування в Центрі, знайомить дітей з основними поняттями часу, простору, математичними діями, читанням та письмом, розвиває пам’ять, мислення, увагу, сприйняття та мовлення дітей, навчає аналізувати та синтезувати інформацію, також проводить заняття з розвитку мовлення, малювання, аплікації та ліплення з пластиліну, тобто такі заняття, які сприяють розвитку дрібної моторики дитини. Також вчитель - реабілітолог виховує культурну поведінку та поважне відношення до інших дітей. За допомогою ігрових моментів знайомить дітей з соціальними навичками спілкування. Окрім групових занять, вчитель-реабілітолог веде індивідуальні, на яких більш детальніше проводить корекційну роботу з тією чи іншою проблемою дитини з вадами розвитку. Зі сторони практикуючого логопеда хотілося б зауважити, що практично всі діти, які потребують корекційної допомоги, мають різноманітні порушення мовлення та вимови, вони виступають як вторинні дефекти. Тому особлива увага приділяється розвитку дрібної моторики дітей, яка безпосередньо пов’язана з розвитком мовлення, також постанові та корекції дихання, вправам з чіткої артикуляції та постанови проблемних фонем. Також проводяться вправи та ігри, які сприяють розвитку мовлення, збагаченню активного словника дітей, сюжетно-рольові ігри, які тренують діалогічну мову дітей. Логопед проводить як групові так і індивідуальні заняття з дітьми. Групові заняття проводяться з ухилом на розвиток мовлення дітей: діалогічного та монологічного, заняття на диференціацію та автоматизацію звуків, а на індивідуальних заняттях відбувається безпосередньо постанова та корекція вимови фонем, логопедичний масаж (за потребою), дихальна та артикуляційна гімнастика та інші види занять в залежності від форми та виду дефекту. Хотілося б зауважити, що групи в Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів розподіляються лише за віковими критеріями, тобто фахівці працюють на групових заняттях з дітьми усіх діагнозів одночасно, але з врахуванням особистих цілей, які були поставлені дітям згідно з їхніми індивідуальними планами реабілітації. Усі спеціалісти Центру взаємодіють один з одним, проводять наради, консультують батьків дітей з особливими потребами, проводять індивідуальні заняття з присутністю одного з батьків для того, щоб корекційний процес не залишався в стінах Центра, а був подовжений в рамках сім’ї. І чим тісніше та продуктивніше буде взаємодія батьків дитини, яка має проблеми розвитку, та фахівців, тим скоріше будуть досягнуті цілі, які були поставлені на початку реабілітаційного періоду, а це відкриває нові можливості для дитини та шлях до досягнення більш складніших цілей. Наш Центр соціальної реабілітації тісно співпрацює зі спеціальним закладом НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням окремих предметів - ДНЗ» нашого міста, тобто діти, які навчаються в спеціалізованих класах, після закінчення уроків, відвідують Центр, знаходяться у безперервному корекційному процесі, що сприяє більш ефективнішому розвитку дітей з особливими потребами. Не можу не відмітити те, що діти, які відвідують Центр соціальної реабілітації, дуже чутливі та доброзичливі, допомагають один одному, ніколи не ображають дітей з більш складними проблемами в розвитку, а навпаки - завжди йдуть на допомогу. Кожна дитина має здібності до того чи іншого виду творчої діяльності, але дуже важливо знайти рівновагу між тим, що дитина хоче і тим, що дитина може. Тому що іноді дитина мріє про те, що втілити буде дуже важко в силу його особистих проблем. І все ж таки ми - фахівці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів та спеціалісти і вчителі НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №4 з поглибленим вивченням окремих предметів - ДНЗ» будемо робити все від нас можливе, щоб виховувати дітей з особливими потребами як повноцінних членів нашого суспільства та втілити в життя хоча б одну, нехай і невеличку, мрію кожної дитини, яка має проблеми у розвитку.
РУКА ДОПОМОГИ Центру соціальної реабілітації дітей – інвалідів
МІГУЛЯ Наталя Павлівна, директор Добропільського Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, м. Добропілля ПАРХОМЕНКО Ганна Юріївна, психолог Добропільського Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, м. Добропілля
В Україні найбільш активно розвивається соціальна реабілітація дітей з особливими потребами (за законодавством – дітей-інвалідів). Так, в країні протягом тривалого часу формується державна система соціальної підтримки таких дітей, яка організаційно розподілилася між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та соціальної політики України. Правові засади задоволення особливих потреб дітей з обмеженими фізичними та психічними можливостями у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності відображені у численних нормативно-правових актах. До того ж, в державі розпочато створення системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Основна мета соціально-реабілітаційної роботи - забезпечення соціального, емоційного, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, яка має порушення, і спроба максимального розкриття її потенціалу для навчання. Друга важлива мета - попередження вторинних дефектів у дітей з порушеннями розвитку, які виникають або після невдалої спроби копіювати прогресуючі первинні дефекти за допомогою медичного, терапевтичного або навчального впливу, або в результаті спотворення взаємин між дитиною та сім'єю, викликаного, зокрема, тим, що очікування батьків (або інших членів сім'ї) щодо дитини не виправдалися. Проведення соціально - реабілітаційної роботи, що допомагає членам сім'ї досягти порозуміння з дитиною і набути навичок, більш ефективно адаптують їх до особливостей дитини, націлене на запобігання додаткових зовнішніх впливів, здатних погіршити порушення дитячого розвитку. Третя мета соціально - реабілітаційної роботи - реабілітувати сім'ї, які мають дітей з затримками розвитку, щоб максимально ефективно задовольняти потреби дитини. Соціальний працівник повинен ставитися до батьків як до партнерів, вивчати спосіб функціонування конкретної сім'ї і виробляти індивідуальну програму, що відповідає потребам і стилям життя цієї сім'ї. Сучасна політика держави щодо людей з обмеженими функціональними можливостями – є результатом її розвитку протягом останніх 200 років. Значною мірою вона відображає загальні умови життя, а також соціальну та економічну політику в різні періоди часу. Протягом багатьох років політика стосовно інвалідів розвивалася від елементарного догляду у спеціальних закладах до навчання та до реабілітації людей, які стали інвалідами у дорослому віці. До інвалідів у нашому суспільстві відносяться по-різному: одні – абсолютно байдужі до них, другі – жаліють їх, треті – активно допомагають їм. Крім того, існує стереотипне уявлення про інтелектуальну і психічну неповноцінність людини із серйозними фізичними вадами і прирікає її на повну ізоляцію. Основною передумовою успішного вирішення даних проблем є державна політика щодо інвалідів. У зв‘язку з цим важливим завданням держави є забезпечення соціальної захищеності інвалідів, створення ними необхідних умов для індивідуального розвитку, реалізації інтелектуального чи творчого потенціалу. Це здійснюється завдяки участі інвалідів у відповідних державних програмах, розроблених на основі врахування виявлених потреб і регулювання надання соціальної допомоги у передбачених законодавством видах для усунення наявних перешкод. З цією метою держава визначає для дітей з обмеженими функціональними можливостями додаткові гарантії для реалізації їхніх прав і законних інтересів, проявляючи при цьому особливу турботу про дітей. Хоча на даний момент ці діти відносяться до найбільш незахищеної категорії населення. Протягом останніх років було розроблено низку документів, згідно з якими державні структури, громадські об‘єднання, залучаючи до цього приватні ініціативи, покликані здійснювати заходи, спрямовані не лише на охорону здоров‘я і профілактику інвалідності, але й на створення умов для реабілітації інвалідів, задоволення їх інтересів, інтеграцій у суспільство і професійну діяльність. Реалізація державної політики у вирішенні проблем інвалідів в Україні здійснюється також загальнодержавними і регіональними програмами. Особливе місце серед яких посідає цільова «Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів», схвалена постановою Кабінетом Міністрів України від 12 жовтня 2000 року №1545 за Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 5 липня 2001 року. Індивідуальна програма реабілітації інваліда включає в себе комплекс оптимальних для його реабілітації заходів. Розробляється на основі рішення Державної служби медико-соціальної експертизи, воно містить як реабілітаційні заходи, що надаються інваліду безкоштовно відповідно до федеральної базовою програмою реабілітації інвалідів, так і такі, в оплаті яких бере участь і сам інвалід, або інші особи та організації. Як вважають фахівці, реабілітація дітей - інвалідів має починатися на самих ранніх стадіях хвороби, здійснюватися безперервно до досягнення в мінімально можливі терміни максимального відновлення або компенсації порушених функцій, в індивідуальних комплексних програмах реабілітації дітей - інвалідів повинні бути відображені не тільки основні аспекти реабілітації (медичний, психологічний, педагогічний, соціальний, соціально – побутовий), а й реабілітаційні заходи, їх обсяг, терміни проведення та контролю. Програма реабілітації - це чіткий план, схема спільних дій батьків і фахівців, що сприяють розвитку здібностей дитини, її оздоровлення, соціальної адаптації. Програма реабілітації передбачає, по-перше, наявність міждисциплінарної команди фахівців, а не ходіння сім'ї, яка має дитину - інваліда, за багатьма кабінетах чи установам, а по-друге, участь батьків у процесі реабілітації, яке являє собою найбільш складну проблему. Встановлено, що дітям вдається досягти набагато кращих результатів, коли в реабілітаційному процесі батьки і фахівці стають партнерами і разом вирішують поставлені задачі. Деякі батьки часом не висловлюють ніякого бажання співпрацювати, не просять допомоги або ради. На перший погляд дитина - інвалід повинен бути центром уваги своїй сім'ї. Насправді ж цього може і не відбуватися в силу конкретних обставин кожної родини і певних чинників: бідність, погіршення здоров'я інших членів сім'ї, подружні конфлікти і т.д. У цьому випадку батьки можуть неадекватно сприймати побажання чи настанови фахівців. Часом батьки розглядають реабілітаційні послуги в першу чергу як можливість отримати перепочинок для самих себе: вони відчувають полегшення, коли дитина починає відвідувати школу або реабілітаційні установи, тому що в цей момент можуть, нарешті, відпочити або зайнятися своїми справами. При всьому цьому важливо пам'ятати, що більшість батьків хочуть брати участь в розвитку своєї дитини. Взаємодія з батьками передбачає деякі складності. Потрібно бути готовим до труднощів і розчарувань. Зняття міжособистісних чи культурних бар'єрів, зменшення соціальної дистанції між батьками і соціальним працівником може вимагати певних зусиль. Однак потрібно пам'ятати, що при відсутності взаємодії фахівців і батьків результат роботи з дитиною може бути нульовим: відсутність подібної взаємодії набагато знижує ефективність соціально-реабілітаційних послуг - це може підтвердити будь-який фахівець реабілітаційного центру. Працюючи з батьками, необхідно враховувати різноманітність насіннєвих стилів і стратегій. Навіть подружжя може дуже відрізнятися один від одного своїми установками та очікуваннями. Тому те, що виявилося вдалим у роботі з однією родиною, зовсім не обов'язково буде сприяти успішному партнерству з іншого. Крім того, не слід очікувати від сімей одних і тих же, уніформних емоційних реакцій або поведінки, однакового ставлення до проблем. Потрібно бути готовим слухати, спостерігати і досягати компромісу. Якщо дитина в змозі приймати участь в діалогах фахівців і батьків, він може стати ще одним партнером, думка якого, можливо, відрізняється від думки дорослих і який може несподівано запропонувати нове рішення проблеми своєї реабілітації. Таким чином уявлення про потреби дітей розширюються за рахунок думки самих дітей. Дослідження психологів свідчать про те, що головною цінністю, діти з обмеженими можливостями, вважають силу, яка здатна їх захистити. Право інвалідів на інтеграцію в суспільство – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення дітям з особливими потребами доступу до якісної освіти є основою інтеграції та пріоритетом соціальної політики демократичних країн. Погіршення екологічного становища, високий рівень захворювань батьків (особливо матерів), низка невирішених соціально – економічних, психолого – педагогічних та медичних проблем сприяють збільшенню кількості дітей з особливими потребами. Приблизно кожна десята дитина в світі народжується з вадами розвитку. Таке становище в Україні сприяло створенню спеціалізованих центрів для дітей з особливими потребами – Центрів соціальної реабілітації дітей – інвалідів. Тому що таким дітям, крім розвитку елементарних соціально – побутових навичок, потрібна комплексна, послідовна медична, психолого – педагогічна, фізична та соціальна види реабілітації. Це складний багаторічний процес, який потребує не тільки постійних зусиль дитини, її сім’ї, оточення, так і системної допомоги фахівців. Виникає потреба поширення та розвитку рівня надання комплексних безкоштовних реабілітаційних послуг дітям за місцем проживання. Один з таких Центрів вже 5 років існує в місті Добропіллі. Він був створений за ініціативою міського голови Дерипаска В.Т. та депутатів міської ради, і дотепер знаходиться під його патронатом. За цей час налагоджена робота з усіх програм реабілітації дітей з особливими потребами. Програма навчання та реабілітації спрямована на інтеграцію дитини з особливими потребами у суспільство. З кожною дитиною та її сім’єю працює команда фахівців, які складають індивідуальний план навчання дитини та розвитку в ній пізнавальних і творчих здібностей, навичок самообслуговування, спілкування. В нашому Центрі використовуються новітні методики роботи з дітьми – інвалідами з діагнозом ДЦП, затримкою психічного розвитку, синдромом Дауна, синдромом раннього аутизму та іншими вадами. Центр соціальної реабілітації дітей – інвалідів надає комплекс корекційно – реабілітаційних послуг: медична реабілітація, яка включає ЛФК, тренажери, масаж. ЛФК – лікувально – фізична культура спрямована на поліпшення та корекцію фізичного стану дитини. Включає в себе комплекс занять на тренажерах і спеціально розроблених вправ. Центр має сучасне обладнання для розвитку інтелектуальних, тактильних, моторних, творчих здібностей, предмети соціально – побутової орієнтації. Крім занять та масажу для наших дітей проводяться свята, в яких вони приймають участь, співають, танцюють, даруючи працівникам Центру та батькам веселі посмішки. Педагогічно – виховний процес будується на використанні методик вітчизняних та зарубіжних фахівців: елементи методики Монтесорі, арт – терапії, казкотерапії, ігротерапії. Реабілітологи допомагають в розвитку психічних процесів у дітей (пам'ять, увага, тощо). Психологічна корекція – психологічне діагностування дітей та корекція відхилень у психічному розвитку. На заняттях з психогімнастики психолог навчає дітей виражати емоції, спілкуватися з однолітками, а в сенсорній кімнаті знімати психо – емоційне навантаження. Проводяться сеанси з ароматерапії. Особлива увага приділяється ранньому аутизму. З цими дітьми тісно працюють психолог, логопед, реабілітолог. Розробляється індивідуальна програма – до кожного особистий підхід. Головним завданням є залучити дитину в індивідуальну і спільну діяльність, для подальшої її адаптації в суспільстві. Оскільки діти даної категорії дуже виборчі у спілкуванні, можливості використання експериментальних психологічних методик обмежені. Основний акцент необхідно зробити на аналізі анамнестичних даних про особливості розвитку дитини, отриманих за допомогою опитування батьків та інших представників на найближчого соціального оточення, а також на спостереженні за дитиною в різних ситуаціях спілкування і діяльності. Також в Центрі велику увагу приділяють мовному розвитку дітей. Проводиться ретельне обстеження дітей з метою уточнення діагнозів та напрямків роботи з дітьми – логопатами, корекція недоліків звуковимови, розвиток фонематичного сприймання. Проводяться логопедичні корекційні заняття, артикуляційна гімнастика, різноманітний комплекс вправ для покращення мовлення. Музично – естетичне виховання є невід’ємною частиною виховного процесу. Розвиток рухової активності, мовленнєвий розвиток, розвиток емоційно – вольової сфери продовжується на музичних заняттях. Різноманітні свята проводяться на високому рівні, де діти можуть проявити свої творчі здібності. У цьому нам допомагають Центр дитячої і юнацької творчості та Добропільська музична школа. Кожне свято закінчується довгоочікуваними подарунками, які надають спонсори: підприємство «ДТЕК Добропіллявугілля», керівники підприємств та установ міста, торгівельний центр «Добропілля», оптова база. Для дітей відкрито кімнату інформатики, що має сучасні ПК, де на комп’ютерах вони в цікавій формі мають можливість закріпити знання, отримані в школі, пограти в розвиваючі ігри. Для дітей старшого віку розроблена спеціальна навчальна програма – «Оператор комп’ютерного набору», яка може допомогти їм у подальшому виборі професії. Для профілактики респіраторних захворювань було створено соляну кімнату. Таким чином, напрями роботи Центру соціальної реабілітації дітей – інвалідів відповідають актуальним потребам суспільства щодо інноваційних підходів до роботи з дітьми з особливими потребами, надають можливість розширювати комплекси послуг, впроваджуючи нові форми та методи роботи з дітьми, використовуючи сучасні підходи у вирішенні проблем сімей, які виховують дітей – інвалідів. Для розваг в літній період в Центрі для наших дітей обладнаний гральний майданчик з гірками, батутами та гойдалками. Діти з задоволенням відвідують міський плавальний басейн. Колектив Центру соціальної реабілітації дітей – інвалідів створює сприятливу домашню атмосферу, щоб діти були сповнені турботою та увагою. Реабілітологи намагаються втілити в них віру в себе, віру в те, що обов’язково все буде добре. Для цього треба тільки не лінуватися, не сидіти склавши руки, а з оптимізмом дивитися та йти вперед.
Рупчева Тетяна Володимирівна, учитель початкових класів Добропільського НВК “Спеціалізована школа I-III ступенів № 4 з поглибленим вивченням окремих предметів – дошкільний навчальний заклад
Читацькі вміння учнів є запорукою успішного навчання в школі, основою пізнавальної компетентності школярів. Нам, вчителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, правильно і швидко. Процес формування цих якостей у дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні проблеми доволі своєрідний. Порушення читання (дислексія) властиве учням з вадами розвитку. Прояви дислексії пов’язуються з несформованими вищими психічними функціями, які відповідають за процес читання. Такі порушення пов’язані з недорозвиненням функцій фонематичної системи. З урахуванням несформованності основних функцій фонематичної системи, порушення читання можна поділити на дві групи:
Для подолання дислексії слід усунути причини, які її викликають. Існує чимало вправ, зокрема ігрових, які сприяють розвитку фонематичних процесів. Дуже важливо правильно організувати діяльність учнів на уроці, адже вона у розумово відсталих дітей дуже мінлива, мотивація і працездатність їх не завжди відповідає конкретним умовам навчання. Оптимальними умовами для організації діяльності учня на уроці вважаю:
Під час уроків учитель постійно повинен підтримувати будь-які, нехай і малі успіхи учня, заохочувати його інтерес до читання. Динаміка працездатності розумово відсталих учнів носить своєрідний характер: доволі розтягнута фаза зниженої працездатності, а фаза підвищеної сильно скорочена, фаза повторного зниження працездатності наступає завчасно. Проблеми мислення розумово відсталих дітей криються, перш за все, в особливостях нервових процесів у таких дітей. Слабкість функцій кори головного мозку обумовлює уповільнений темп формування нових умовних зв’язків. Недостатність звукового аналізу і синтезу, порушення вимови, слабкість зорового сприймання, знижена працездатність і увага, бідність словника і недосконалість граматичного строю мови, труднощі в розумінні логічних зв’язків – все це приводить до того, що розумово відсталі діти читають текст із значними помилками: пропускають, переставляють, замінюють букви, склади, зливають кінець одного слова і початок другого, гублять рядок тощо. Найбільш результативним періодом для формування навичок правильного читання є 1-й клас, коли учень від побуквенного сприйняття слів переходить до складового, а потім до читання цілими словами. У розумово відсталих дітей тривалість навчання розтягується в часі. Так, процес засвоєння букв являє собою великі труднощі для цих дітей: із-за недорозвиненості фонематичного сприйняття, невміння розрізняти опозиційні звуки, несформованості просторових уявлень, зорового аналізу і синтезу. Не легшим для них є і злиття звуків в склади. Як показує досвід функція фонематичного аналізу у розумово відсталих дітей формується з великими зусиллями, складним для них є і формування узагальненого поняття про склад, труднощі викликають і розуміння слів, речень, тексту. Розвиток швидкості читання тормозиться ще й тим, що поле зору у дітей цієї категорії обмежене. Вони, зазвичай, бачать тільки ту букву (той склад), на яку в даний момент націлений їх погляд. Крім цього, такі діти довгий час не можуть користуватись смисловою догадливістю, що пов’язано з їх основним дефектом – інтелектуальною недостатністю. Одним з ефективних прийомів вироблення у дітей навичок читання, на мою думку, є систематичність. Основними шляхами удосконалення навички читання вважаю:
Ігрові ситуації, різноманітність видів читання, вправ для розчитування та мовних розминок пожвавлюють роботу на уроці, допомагають вчителеві викликати у дітей пристрасть до читання, задовольнити їх пізнавальну активність. Для розвитку артикуляції і постановки дихання проводжу «мовну розминку», використовуючи:
У своїй роботі використовую вправи на розширення «кута зору»: - таблиці для вправ (погляд фіксується на середньому стовпчику); - малюнкові зображення; - читання «пірамідок» (буквених складових числових); - читання слів «хвилькою»; - гра «Літак»; - утвори слово; - склади прислів’я за цифровими підсказками; - читання по вертикальній рисці. Активно практикую вправи на формування уваги:
Я переконана, що вирішальну роль у читанні відіграють зорове сприймання і вимова. До таких вправ відношу: - читання складових таблиць; - читання з різною швидкістю; - читання різною силою голосу; - читання за обмежений час; - прочитування «важких» слів; - читання «луною». Актуальними на моїх уроках є вправи на вдосконалення навичок вимови:
У моїй практиці творча робота на основі тексту: - вибіркове читання; - читання за особами; - перестав слова в реченні; - незакінчене речення; - переказ із зміною особи. Після глибокого аналізу тексту для розвитку артистичних здібностей дітей використовую драматизацію і інсценізацію. На кожному уроці читання доцільно проводити самозаміри швидкості читання. Важливо, щоб учні постійно бачили свій ріст у швидкості читання і переконувались що навчальна праця приносить успіх. Вся ця систематична цілеспрямована робота обов’язково дає позитивні результати. АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ ЗАКЛАДУ З ІНКЛЮЗИВНОЮ ОСВІТОЮ
БАБАНІНА СВІТЛАНА ВАЛЕНТИНІВНА, учитель початкових класів Добропільського навчально – виховного комплексу “Спеціалізована школа I-III ступенів № 4 з поглибленим вивченням окремих предметів – дошкільний навчальний заклад», м .Добропілля
Інклюзивна освіта визнає, що всі діти різні, а навчальні заклади і освітня система повинні підлаштовуватись під індивідуальні потреби всіх дітей - з порушенням розвитку і без них. Ключовий компонент інклюзивності - гнучкість, врахування особистісних характеристик, що визначають темп навчання кожної дитини. У більшості випадків дітям просто необхідне доступне викладання, що потребує використання різних методів, які відповідають індивідуальним вимогам, здібностям і особливостям розвитку дитини. Дитина з особливостями психофізичного розвитку не повинна займати особливого становища в закладі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо. Дуже важливо в інклюзивному класі створити таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки. Відомі психологи-дослідники Д.Богоявленський, Г.Костюк, І.Лернер, Н.Менчинська та ін. у процесі навчання виокремлюють такі взаємопов’язані компоненти: опанування знаннями; опанування предметними та розумовими діями. Для кожного з цих компонентів властива етапність розвитку, водночас, так як вони взаємопов’язані та взаємозалежні. Ці процеси навчання формуються у процесі викладу навчального матеріалу. Повідомлення інформації вчителем з одного боку, її усвідомлене сприймання та запам’ятовування учнями з іншого, відтворення способу діяльності, виконання різних навчальних завдань, їх відпрацювання учнями, сворення умов, за яких навчальний матеріал сприймається учнями як навчальна задача, що вводить учнів у навчальну діяльність, стимулює та спрямовує її. Навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку пов’язане з низкою чинників. По-перше, це особливість входження у процес сприймання навчального матеріалу учнів, яка спричинена дефіцитним розвитком функції регуляції пізнавальної діяльності (стани дефіциту уваги з гіпер - чи гіпоактивністю) та учнів з розладами розумової працездатності різного походження. По-друге, це проблема стимулювання пізнавальної активності, зумовлена недосконалістю перцептивним, мнемічних, мислительних процесів, що спостерігається у дітей з різною структурою порушення навчально-пізнавальної діяльності, яка може мати мозаїчний характер, а тому – потребуватиме диференціації та індивідуалізації цього процесу. По-третє, доступність навчального матеріалу для дітей, які мають різний рівень научуваності, у тому числі дітей з недостатнім розвитком пізнавальної діяльності, яка виявляється в особливій негнучкості, ригідності мислення, низькій розумовій працездатності. Виклад навчального матеріалу має певний корекційно – розвивальний зміст. Він є основним засобом корекційного впливу на навчальну діяльність школярів, сприяє засвоєнню програмового матеріалу. У навчальних програмах корекційно – розвивальний зміст представлений напрямками корекційно – розвивальної роботи, яку слід здійснювати на матеріалі теми, що вивчається, і який охоплює процеси пізнавальної, мовленнєвої діяльності (сприймання, пам’яті, мислення). Саме ці пізнавальні процеси відіграють виняткову роль у житті дітей, забезпечують опанування нової інформації, виступають основою всіх навчальних і пізнавальних дій школяра. Недостатній рівень розвитку пізнавальних процесів, несформованість окремих їх компонентів виступає однією з найбільш частих причин неуспішності школяра, труднощів у навчальній діяльності. Якщо ці труднощі своєчасно не усуваються і стають хронічними, то нерідко виникають порушення у поведінці та спілкуванні дитини. Відбуваються різноманітні деформації в розвитку особистості (низька самооцінка; негативне ставлення до школи; протиправна поведінка). Пізнавальна активність дітей з особливими потребами неможлива без розвитку в них уваги, уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, міркувати, доводити. У таких дітей кожен з цих процесів вимагає спеціальної організації праці, тобто «учіння» цих процесів, бо самі по собі, без систематичної наполегливої діяльності вчителя над їх розвитком, ці процеси не формуються. Досвід роботи і ряд досліджень показують, що роботу з учнями над активізацією їхньої пізнавальної діяльності слід починати із озброєння дітей технікою прийомів мислительних операцій у такій послідовності.
Засвоєння дітьми програмного матеріалу залежить від правильного добору методів навчання. При цьому вчитель мусить пам’ятати про вікові особливості молодших школярів з особливими потребами, про характерні відхилення в розвитку (інертність, пасивність, порушення волі й емоцій), враховувати індивідуальні можливості учнів. Саме тому необхідні такі методи й прийоми, які звернули б на себе увагу, зацікавили кожну дитину. Учителю доводиться постійно створювати у дітей позитивне емоційне ставлення до пропонованої діяльності. Надати допомогу й підтримку таким дітям можна через систему певних ігрових тренінгових вправ, які проводяться на уроках української мови, читання, математики. Вони вприяють розвитку пам’яті, уваги, творчого мислення, уяви. Здатність до розміркування, аргументації логічних схем, доказів – усе це приходить до дітей поступово. Завдання вчителів – допомогти дітям оволодіти засобами організації й управління цих пізнавальних процесів через систему даних вправ.
Вправи на розвиток уваги, пам’яті, уяви Вправа «Що чути». За сигналом ведучого увага дітей звертається почергово то на двері, то на вікно. При цьому їм пропонують послухати і запам’ятати те, що відбувається за дверима й за вікном. Потім кожен учень розповідає, що там відбувалося. Вправа «Запам’ятай предмети». Ведучий кладе на стіл 7-10 різних предметів і показує їх дітям. Накривши предмети скатертиною, забирає один або міняє місцями. Учасники мають сказати, який предмет зник, як змінилося розташування предметів. Вправа «Назви предмети». Ведучий кладе на стіл у ряд 7-8 різних предметів і показує їх учасникам. Накривши скатертиною, пропонує назвати предмети по порядку зліва направо або навпаки. Вправа «Запам’ятай і покажи». Ведучий учасникам називає слова: бджілка, квітка, виноград, чашка, пташка, лопата, сніговик, риба, гриб, дерево, сонечко, ялинка, зошит, стіл, яблуко і пропонує запам’ятати їх за допомогою рухів руками, ногами, головою, звуків, різноманітних поз, і того, що буде нагадувати це слово. Дитина відтворює те, що запам’ятала. Із запропонованого ряду можна вибрати будь-які слова, починати краще з 5-7 слів.
Вправа «Числа». Учні стають в коло. Ведучий пропонує наступну гру: «Зараз ми по черзі будемо рахувати від 1 до 30. Будьте уважні. Числа, які в своєму складі мають цифру 3, вимовляти не можна, треба плескати в долоні. Той, хто помилився, вибуває з гри». Можна запропонувати інші варіанти гри. Вправа «Виконай команду». Стільці за кількістю дітей розставлені по колу, на них лежать різні геометричні фігури. Звучить музика, діти бігають навколо стільчиків. Музика закінчується. Кожен стає біля свого стільця і дивиться, яка геометрична фігура йому дісталася. Кожна фігура виконує своє завдання. «Трикутники» - стрибають на місці; «кола» - плескають в долоні; «квадрати» - тупають ногами. Вправа «Словниковий потяг». Завдання: «Зараз ми з вами пограємо у словниковий потяг. Я буду потягом, а ви вагонами. Вагони чіпляються один до одного останньою буквою. Коли ми зберемо потяг, він вирушить у подорож. Перше слово – ПОТЯГ. Хто наступний вагончик? (Назвіть слово на букву Г). Дитина, яка називає слово, стає вагончиком (шикується за ведучим). Так будується потяг. Вправа «Відтвори текст». Прослухати коротке оповідання. Запам’ятати. Відтворити текст, нічого не пропустивши і не додаючи. Вправа «Хто більше запам’ятає». Учасники гри сидять у колі. Перший учень називає будь-яке слово, наприклад «квітка». Наступний учень повторює назване слово і каже будь-яке своє, наприклад «ліс». Третій учень повторює вже два слова («квітка», «ліс») і каже своє слово «дівчинка». Переможець той, хто запам’ятав найбільше слів. Гру можна починати кілька разів. Вправа «Конструктор». Усім відомо, для чого служать ручка, папір, сірники чи кастрюля. Учасникам пропонується придумати якомога більше варіантів незвичайного застосування цих предметів. Вправа «Неймовірні ситуації». Учасникам тренінгу потрібно придумати якомога більше наслідків таких ситуацій. Що було б, якби:
Вправа «Асоціації». Завдання учасників – зобразити радість, здивування, біду, добро, тепло, душу і т.д. Пояснити свої асоціації. Вправа «Невербальний показ». Учасники йдуть по колу і показують:
Вправа «Знайди предмет». Ведучий описує предмет, що знаходиться в класі. Учні повинні знайти його (учень має право ставити питання, що стосуються ознак предмета, але таким чином, щоб учитель відповів «Так» або «Ні»). Вправа «Алфавіт». Діти стають у коло. Між дітьми розподілити літери алфавіту. Чим менше учасників, тим більше літер алфавіту приходиться на кожного. Ведучий диктує повільно слово (можна речення). А діти, як на друкарській машинці, повинні «роздрукувати» це слово (речення). Друкування потрібної літери позначається плеском у долоні того учасника гри, за ким дана літера закріплена. Хто не помилився – найуважніший. Вправа «Доміно». Для гри потрібен набір карток. Учасники сидять у колі. Кожному дають кілька карток, зображенням униз. Перший учасник перевертає одну картку і починає з неї розповідь, згадуючи про зображену річ. Тоді передає слово наступному учаснику. Той бере свою картку і продовжує сюжет таким чином, щоб він містив і його слово. Після закінчення гри можна змішати всі малюнки і запропонувати відтворити послідовність подій. Вправа «Будь уважним». Ведучий називає слова. Нариклад: береза, кіт, будинок, літак, молоко, картопля, ліжко, ключ, килим, автобус, троянда тощо). Учасники, почувши назву рослини, присідають; почувши назву виду транспорту, плескають в долоні й т.і. Вправа «М’ячик з числами». Гравці стоять у колі. Ведучий кидає м’ячик одному з гравців і називає будь-яке число. Той, кому кинули м’ячик, повинен миттєво назвати число на одиницю більше цього, і знову кинути комусь м’ячик, назвавши при цьому нове число. Забороняється називати число, що йде за тим, на яке відгукнулися. Інші варіанти цієї гри: приклади на таблицю множення, ділення; додавання, віднімання тощо. Вправа «Хто уважніший?» Ведучий зачитує 8-12 слів (або демонструє список слів на аркушах паперу з інтервалом 2-3 секунди (кількість слів учасникам не повідомляється). До списку слів включають поняття, які можна об’єднати у 2-3 групи. Наприклад: стіл, квітка, троянда, тополя, дівчинка, ромашка, верба, шоколад, дуб, цукор. Після цього ведучий ставить учасникам такі запитання:
Вправа «Смислові зв’язки». Учасникам пропонується закінчити вислів.
У які групи можна об’єднати ці слова?
ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СПРИЙНЯТТЯ ТА СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ Вправа «У самісіньке око». Учасники діляться на дві команди. Ведучий пропонує одному з учасників кожної команди відмітити на дошці зріст свого товарища від підлоги, а потім розмах рук. Після цього ведучий, проводе з помічниками дійсні вимірювання (відмічає дійсні розміри росту та розмаху рук). Перемагає команда, учасник якої не помилився. Цю гру можна проводити 2-3 рази.
Вправа «Ділимо на частини». Учасники тренінгу діляться на дві команди. Кожному учаснику дається смуга білого паперу. Ведучий дає завдання: не згинаючи папір, поділити його на 4 частини, відмічаючи межу кожної частини олівцем. Ведучий, загинаючи папір, перевіряє правильність виконання роботи (ділення смужки на частини). Ті учасники, у кого згін збігається з відміткою олівцем приносить перемогу своїй команді. Вправа «Визнач розмір на дотик». Для проведення цієї гри, ведучому слід приготувати кілька предметів. Всі учасники діляться на дві команди. Одному з учасників кожної команди зав’язати очі та попросити на дотик визначити розмір будь-якого предмету. За вірну відповідь учасник приносить перемогу своїй команді. Гру можна проводити кілька разів. Вправа «Слухай уважно». Ведучий читає текст, поступово зменшуючи силу голосу (треба установити нижню межу голосу, коли ще можна зрозуміти, що говорять). Учасники уважно слухають. Слабка інтенсивність голосу примусить всіх зосередитися. Не продовжувати цю вправу більше ніж три хвилини. Попросити розказати учасників, що вони почули. Систематичне використання ігрових тренінгових вправ активізує діяльність учнів з особливими потребами, позитивно впливає на їх загальний розумовий розвиток, сприяє кращому засвоєнню ними програмного матеріалу, позитивно впливає на розвиток особистості та підготовку до самостійного життя. Література
1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Методичний посібник. – К., 2002. 2. Мартиненко О.А. Як розвинути інтелект вашої дитини. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. 3. Козлова В.І., Горлова А.В., Примакова В.В., Стребна О.В. Розвиток пам’яті та образного мислення молодших школярів. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2007. 4. Тихомирова Л.Ф. Формирование и развитие интеллектуальных способностей ребенка. Младшие школьники. – М.: Рольф, 2000. 5. Омельчук Л.П., Ткаченко О.О. Як розвинути пам’ять вашої дитини. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. 6. Возрастная и Педагогическая психология. – М.: Просвещение, 1984. 7. Платонов К. Занимательная психология. – М.: Питер, 1997. 8. Барташников А., Барташникова И. Учись мыслить. – Х.: Фолио, 1998. 9. Мазепина Т. Развитие навыков ребенка: в играх, тренингах, тестах. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 10. Особливості мислення молодших школярів / Упоряд. Т.Б. Браілко. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. 11. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос – СВС, 2003. 12. Развиваем логическое мышление. – М.: Мой Мир Гмбх & Ко.КГ, 2007. 13. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-6 років: Навчальний посібник / 2-е вид., переробл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. 14. Розвиток інтелектуальних здібностей молодших школярів / Упоряд. Яворська О.Л. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.
|
